Главная СтатьиПро журналістику і «Євромайдан»

Про журналістику і «Євромайдан»

07.01.2014

Події навколо того, що тепер зветься Євромайданом, спричинили значно жвавіший розвиток медіа-сектору. Навіть його пробудження. Не кажучи вже про той документальний факт, що саме представники ЗМІ великою мірою і змобілізували події у центрі Києва наприкінці листопада. ЦЕ Вже пізніше там з’явилися студенти і містяни, і ще пізніше – політики.

Період буремних подій також спричинив різке збільшення аудиторії у всіх типах ЗМІ. Саме у цей час був зафіксований рекорд українського сегменту інтернету – добова відвідуваність на сайті tsn.ua Також саме події Майдану допомогли швидко злетіти новим телевізійним проектам – 112-Україна, Громадське телебачення, Еспресо TV.

Поза всяким сумнівом, в своїй тотальній більшості національні засоби масової інформації – і новостворені, і давно відомі, — об’єктивно і збалансовано демонстрували і коментували усі події. Якщо казати про телебачення, переконаний, взірцевим був випуск «Подробностей» на Інтері від 30 листопада – його можна використовувати майже як ідеальний приклад об’єктивності під час висвітлення суспільних конфліктів. Це говорить про те, що власне професія за останні 9 років таки спромоглася утримати завоювання 2004-го, зацементувати цінність свободи слова.

Що стосується чиннику власників ЗМІ, він не ключовий, але і не останній: здебільшого нині вони усвідомлюють репутаційні ризики для себе, якщо спробують повернутися до примітивного тиску на редакції. А коли і намагаються це робити, то вимушені діяти надзвичайно нерішуче, озираючи на суспільний резонанс. Тому ситуативні протести журналістів проти потенційних і чинних загроз для свободи слова в редакціях (як-от в УМХ), навіть якщо частково і перебільшені, в цілому мають дуже позитивне значення для збереження здорового клімату всередині медіагалузі.

І ще: нині в українських мас-медіа працює безліч журналістів і редакторів, які ще не були інтегровані у професію на початку 2000-их. Вони не знають, що таке «темники», вимоги замовчувати або штучно акцентувати. А відповідно – вони не спостерігали за журналістською революцією 2004-го. Тому для цього покоління нинішні події – цікаве і корисне випробування: своєї журналістської майстерності, власного дотримання професійних стандартів, здатності аргументовано спілкуватися з редакторами.

Серед того, про що можна дискутувати і дещо критикувати, — занадто демонстративне політичне позиціонування багатьох журналістів. Тобто де-факто серед журналістів з’явилося ще більше політичних активістів, які займалися і займаються не лише висвітленням і аналізуванням подій, але й політичною діяльністю – закликають до конкретних дій і політичних вчинків. Це допустимий розвиток професії, але не завадить таки провести внутрішню дискусію і таки визначити межі. Для більшої чистоти жанру і професії.

Головним же галузевим шоком 2013-го року, звісно, стало побиття журналістів у Києві в ніч на 30 листопада і пізніше. Тут можна констатувати: це був не лише перший кривавий розгін мирної демонстрації в новітній історії України, а й перше свідоме фізичне насильство щодо великої групи журналістів. Навіть в зоні військових дій є категоричне правило для всіх озброєних сторін – не чіпати пресу. Тому те, що сталося по відношенню у тому числі до медівників під час виконання ними професійних обов’язків, залишиться чорною плямою на репутації організаторів і виконавців. Аби не повторилося знову.

17.12.2016

Медиаперсонализация

Когда аудитория принимает решение что смотреть, слушать или читать, то пользуется преимущественно двумя ключевыми критериями. Первый – злободневная тема. Второй – интересная персона автора материала или ведущего. Если говорить о теме и содержании, то там действуют общие правила: актуальность, злободневность, социальная значимость и прочие подобные объективные критерии. Но когда мы переходим к уровню персоны автора […]

25.11.2016

Лживый ЕС

Вот и случилось: 24 ноября 2016 года миновало, но визовый режим для украинцев Евросоюз не отменил. Все это время обманывали все. Президент Порошенко систематически врал о конкретных датах безвиза, начиная с 1 января 2015-го. Но он хоть из благих побуждений это делал. Наверное, наслушался разных лайф-коучей, и таким образом пытался вербально визуализировать. Главным же лжецом […]

25.03.2016

Сандей Сунканми Аделаджа

У меня несколько обострен пиетет к людям, находящимся в статусе и должности. Кому честь – честь. Это касается всех сфер. Но особенно – сферы церковной жизни. Священнослужители любых христианских конфессий – это последние люди, на кого я подниму свое перо и клавиатуру. Но, позвольте, продолжу… Сандей Аделаджа, будучи человечком с большим предназначением, стал человеком-большой-проблемой для […]

Блог

Ева и Мария

Рождество Христово как древнее событие и как современный праздник — это весьма женская история. И не только потому, что даром чадородия обладают исключительно женщины. Но и потому, что это — большой завершенный цикл, началом которого была Ева, а окончанием — Мария. Изгнание из рая, утрата общения с Богом, обретение греховной природы, передающейся во все будущие […]

Статьи

Медиаперсонализация

Когда аудитория принимает решение что смотреть, слушать или читать, то пользуется преимущественно двумя ключевыми критериями. Первый – злободневная тема. Второй – интересная персона автора материала или ведущего. Если говорить о теме и содержании, то там действуют общие правила: актуальность, злободневность, социальная значимость и прочие подобные объективные критерии. Но когда мы переходим к уровню персоны автора […]

Поездки

Национальный музей «Мемориал памяти жертв голодоморов в Украине»

Четвертая суббота ноября — в этот день в Украине День памяти жертв голодоморов. Во-первых, речь идет о голодоморе 1932-33 годов. И если о его статусе геноцида украинского народа еще спорят, то о самом этом историческом факте уже никто не спорит. Именно Виктор Ющенко, будучи президентом, стимулировал строительство Мемориала памяти жертв Голодомора и судебное решение о […]

сюжеты