Очетна Надія Михайлівна, киянка. 79 років. Прописана у Святошинському районі. П’ять років тому її син вигнав з квартири (цю інформацію підтверджують й інші люди). Увесь цей час вона жила, де доведеться. А останні сім місяців – взагалі просто неба, у купі сміття, яке хоч трохи зігріває.
Кілька разів намагалася повернутись у власну квартиру, але син її жорстоко бив. Він має кілька ходок за ґрати і погрожує вбити матір, якщо та ще раз з’явиться на порозі власної оселі.
Неодноразово старенька намагалась налагодити контакт із соціальними службами міста, аби отримати бодай тимчасовий притулок. Проте їй скрізь відмовляють… Бо ж вона має прописку та живого сина. У зв’язку із сезонним похолоданням є ризик, що жінка просто не переживе зиму на вулиці, або й навіть осінь.
Редакція новин телеканалу СІТІ вже написала листи до мерії та соціальних служб міста, аби ті звернули увагу на Надію Михайлівну. В інформаційних випусках ми регулярно висвітлюватимемо хід подій.
Ми тримаємо постійний контакт (наскільки це можливо) зі старенькою. Якщо хтось може допомогти з тимчасовим поселенням Надії Михайлівни, пишіть: kukharchuk@gravis.tv
Надія Михайлівна показує знімальній групі СІТІ свою оселю, до якої її не пускають син та величезний собака.
А тут – її нинішня ночівля (й те – якщо дозволять).
14.10.2008.
Быть студенткой/выпускницей Могилянки, пить миндальное молоко, переживать о закрытии озоновой дыры, ходить на “Марш жінок”, сделать пару абортов, завести себе собачку, завести себе вторую собачку. Быть замужем, рожать с мужем детей, любить красоту и дарить её, пить йогурты и кефиры из коровьего молока, купить дочке собачку, создавать уют, молиться за семью. Иногда мир черно-белый. С […]
ОБРАТИЛИ ЛИ ВЫ ВНИМАНИЕ Что все базовые права и свободы, отобранные карантином, приходится возвращать, прилагая усилия? Все послабления, которые появляются – это не проявление доброй воли правительства, а результат общественных протестов и гражданских требований. Открыли рынки с 1 мая не потому, что Кабмин решил, а потому что начались протесты фермеров по стране. Открыли летние площадки […]
Лозунги – это инструмент коммуникации с массовой аудиторией. Все просто-понятно: чем более массовая аудитория, тем упрощеннее должно быть послание. Тут всё ок – это закон жанра. Однако проблемы начинаются тогда, когда лозунги становятся реальным и постоянным способом мышления. Односложные речевки убивают критическое восприятие и навык переосмысления. Я кого-то конкретно имею ввиду, спросите вы? Да, я […]
Быть студенткой/выпускницей Могилянки, пить миндальное молоко, переживать о закрытии озоновой дыры, ходить на “Марш жінок”, сделать пару абортов, завести себе собачку, завести себе вторую собачку. Быть замужем, рожать с мужем детей, любить красоту и дарить её, пить йогурты и кефиры из коровьего молока, купить дочке собачку, создавать уют, молиться за семью. Иногда мир черно-белый. С […]
Когда аудитория принимает решение что смотреть, слушать или читать, то пользуется преимущественно двумя ключевыми критериями. Первый – злободневная тема. Второй – интересная персона автора материала или ведущего. Если говорить о теме и содержании, то там действуют общие правила: актуальность, злободневность, социальная значимость и прочие подобные объективные критерии. Но когда мы переходим к уровню персоны автора […]
Четвертая суббота ноября – в этот день в Украине День памяти жертв голодоморов. Во-первых, речь идет о голодоморе 1932-33 годов. И если о его статусе геноцида украинского народа еще спорят, то о самом этом историческом факте уже никто не спорит. Именно Виктор Ющенко, будучи президентом, стимулировал строительство Мемориала памяти жертв Голодомора и судебное решение о […]