Партія регіонів остаточно зрозуміла, що опинилася в дещо принизливому становищі. Маючи фактичну більшість вже третій тиждень не можуть почати працювати у режимі пленарних засідань у Раді. Більше того – зараз вже очевидно, що найближчі чотири роки загроза повторення подібних клінчів нависатиме постійно.

У регіоналів залишається два сценарії подальших дій. Перший – проводити дострокові парламентські вибори за стовідсотковою мажоритарною системою, щоб отримати 300 мандатів. Про це веж натякнув Чечетов, це ж саме у вигляді законопроекту збирається реалізувати Волков.

Проте перспектива реалізації цієї ідеї малоймовірна. По-перше, для початку треба розблокувати роботу парламенту і проголосувати за зміни до Закону про вибори народних депутатів. А по-друге – доведеться десь набрати 226 голосів за такі зміни. Але ж не наберуть! Бо комуністи, в яких по мажоритарці немає жодних перспектив, не проголосують. І більшість мажоритарників не проголосує, бо не хочуть знову вкидати мільйони своїх власних грошей на дочасні вибори.

Другий сценарій для регіоналів – значно правильніший і реалістичніший – почати робити те, до чого їх закликає опозиція і власне абсолютна більшість громадян. Тобто – голосувати особисто. Добра половина членів фракції ПР не готова до цього, бо щоденне ходіння на роботу в Раду для них неможливе в силу того, що вони – бізнесмени. Ми всі їх розуміємо і навіть співчуваємо! Вихід один – хай складають свої депутатські повноваження, йдуть займатися бізнесом, а до Ради заходять решта по списку.

Атмосфера у парламенті нова. Це очевидний факт. Передусім нові правила гри нав’язують нові політичні угрупування – УДАР і «Свобода». Ці хлопці поки що серйозно налаштовані берегти своє політичне обличчя і демонструвати послідовну принциповість. І чим раніше регіонали це усвідомлять, тим швидше вдасться стабілізувати ситуацію.

Висновок-рекомендація – для ПР: 1) годі всіх тролити дочасними парламентськими виборами – ідея не має шансів; 2) хай ті, хто не готові працювати у Раді, спокійно складають свої мандати – по списках є чимало тих, хто готові щодня ходити на роботу на Грушевського, 5. До речі, це актуально для депутатів з усіх фракцій, які з різних об’єктивних причин не готові щодня сидіти у залі під куполом.

Така реальність. Доведеться змиритися з цим.