Вже підрахували – до виведення Чорноморського флоту РФ з Севастополя лишилося 3000 днів. Ну, це теоретично! Дуже теоретично! Бо ж кремлівськими коридорами блукає чітка установка: за ці 3000 днів знайти рішення – як залишитися на своїх військово-морських позиціях у Криму. Ті російські політики, у яких на язикові те, що у Кремля на умі, все частіше і чіткіше дають зрозуміти – наші російські “стратегічні партнери” Севастополь просто так не залишать.

Нині Білокам’яна вичікує, виглядає, спостерігає, діє на всіх фронтах, а головне – заграє з жителями Криму.

Тому українській владі і українським громадянам варто второпати: ключову роль у вирішенні севастопольського (у ширшому розумінні – кримського) питання у ці останні 3000 днів гратимуть не погрозливі заяви або ж дипломатичні маневри з обох боків і, не дай Боже, не брязкання зброєю. Ключову роль гратимуть і вже грають прості мешканці міста-героя та всієї автономії.

Я переконаний: якщо у 2017 році усі севастопольці повстануть і скажуть російському флоту “Геть!”, лише у такому випадку є шанси, що він таки піде геть. В іншому разі – шансів жодних. Коротше, є два варіанти розвитку подій: 1) до 2017 у Севастополі та у Криму остаточно сформується критична більшість тих, хто попросить російських військових піти і не повертатись; 2) до 2017 у Севастополі та у Криму остаточно сформується критична більшість тих, хто попросить Україну піти і не повертатись. У другому випадку не допоможуть ані апеляція до двосторонніх угод між Росією та Україно, ані внутрішні жовто-блакитні війська.

Вкрай наївно сподіватися на договори, термін дії яких тоді спливе, і на юридичну чистоплотність “стратегічних партнерів”. Всі ж чудово розуміють – у праві, і у геополітиці бал править його величність прецедент. І ми маємо всі шанси за 3000 днів отримати геополітичний і одночасно правовий прецедент не на користь України. А Захід навіть пальцем не ворухне: бо для них російські енергоносії важливіші, ніж доля нашого Криму.

Тому головне нині працювати не з Кремлем, а з населенням півострова. І замість того, щоб на засіданнях РНБО влаштовувати показушні шоу для преси, ліпше розробляти стратегії для Криму.

І ще одне: я щось не можу пригадати жодного випадку, щоб в Україні когось ув’язнили хоча б “на строк до трьох років” за “умисні дії, вчинені з метою зміни меж території або державного кордону України, а також публічні заклики чи розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій” (ст. 110, ККУ).

Тому треба або нардепам внести зміни до Кримінального кодексу, скасувавши цю статтю, або ж прокуратурі, СБУ та судам виконувати українське законодавство. Для початку досить кількох показових справ і сепаратистський запал відразу спаде. А там, дивись, і “до 2017 у Севастополі та у Криму остаточно сформується критична більшість тих, хто попросить російських військових піти і не повертатись”.

А ось статейка про те, як Росія вже працює з громадянами. Утім головне – без паніки. Поки що ми можемо частково виправити ситуацію із настроями на українській території застосуванням статті 110. А там – подивимось…

13.03.2009.