Віктор Медведчук заговорив після тривалої мовчанки. І перше, що він публічно заявив: парламентсько-президентська форма правління в Україні НЕ відбулася. Тому треба повертати повноту влади главі держави. От саме так апологет української Конституції у нинішньому вигляді забрав свої слова назад. Адже саме він у купі з Кучмою, Морозом і Симоненком були основними форсувальниками конституційної реформи.

У серпні 2002-го Кучма заявив з екранів про старт політичної реформи з метою передачі більших повноважень парламенту. Потім, як відомо, почалося так зване “всенародне обговорення”. У палаці “Україна” проводили форуми, на яких всяк робітник, доярка, студент і вчитель захоплено підтримували політичну реформу. І от в решті решт цю саму “реформу” проштовхали у грудні 2004-го року завдяки голосам “Нашої України”, яка пішла на це в обмін на оголошення третього туру президентських виборів.

За чотири роки життя в умовах парламентсько-президентської республіки така форма устрою настільки всім набридла, що лише лінивий не констатував цього. Дуже показово, що сьогодні де-факто всі ключові гравці на політичному полі – “за” сильну президентську владу. І Тимошенко, і Яценюк, і Тігіпко, і Гриценко, і Тягнибок заявляють про це категорично і без натяків. На брак повноважень постійно жаліється і Ющенко. Лише Янукович не дуже педалює цю тему.

Коротше кажучи, показова гра у “європейську парламентську демократію” реально всіх задовбала. Бо остаточне розбалансування владних повноважень на тлі відсутності сталих традиції парламентаризму загнали державу у глухий кут.

Україні потрібна виключно президентська форма правління. Відповідно президент має очолювати виконавчу гілку влади. А для недопущення зловживань і диктатури – генеральний прокурор і всі судді мають бути креатурами виключно парламенту. Таким чином і система стримування-противаг буде збережена, але й відповідальність за державне будівництво буде персоніфікованою.

Так що, Вікторе Володимировичу, спасибі за визнання помилок. Єдине зауваження: треба не лише забрати свої слова назад, а й публічно вибачитися за стратегічну помилку у конституційному процесі. Адже ця “дрібничка” нам всім занадто дорого коштувала: зруйнована стара система, але замість неї нічого не збудовано. Тому й живемо на уламках.

Публічного вибачення чекаємо і від Кучми, Мороза і Симоненка.

13.12.2009.