Попри обіцянки Юлії Тимошенко не торкатися теми газу, у Ялті вони з Путіним саме про нього і говорили. Але на відміну від інших “газований зустрічей”, ця справляла враження врівноваженої. Ніяких різких чи двозначних реплік з боку ані українського, ані російського прем’єрів. Навпаки – лише спокій на обличчях і взаємні компліменти-реверанси.

Путін похвалив Тимошенко за чітке виконання всіх контрактних домовленостей. Мовляв, це чи не вперше за багато років. Своєю чергою Тимошенко подякувала Путіну: той ще раз пообіцяв не штрафувати України за недобір палива у 2009-му.

У цьому контексті ВВП кинув показову цитату: “Маючи на увазі особливий характер наших відносин, прийнято рішення не виставляти ці санкції”. Запитання полягає у тому, що саме вкладає Росія у поняття “особливий характер наших відносин”. Всім відомі побоювання: в обмін на скасування штрафів Москва може претендувати на пролонгацію терміну перебування ЧФ у Криму, особливу лояльність у міжнародних питаннях, контрольний вплив на нашу ГТС, вигідні контракти в інших галузях економіки. Перелік не повний.

Але все це поки що лише побоювання, не підкріплені фактами. Швидше за все в Москві поки що не поспішають з формуванням остаточної моделі своєї поведінки – чекають на результати президентських виборів в Україні. Отже і в ЄС поки що можуть перевести подих. Не надовго – звісно.

20.11.2009.