Тігіпко і Яценюк просто з неочікуваною рішучістю відмовляють Януковичу і Тимошенко у підтримці у другому турі. Відмовляють знову і знову. Кожного дня. З першого погляду їм можна закинути зайву гарячкуватість та ідеалістичність. Тим більше, що історія стосунків в українській політиці свідчить: політичними партнерами можуть стати найзатятіші опоненти.

Але іншої поведінки у Тігіпка і Яценюка й бути не могло. По-перше, ще до голосування 17 січня вони запевнили, що не підтримають ані Тимошенко, ані Януковича. А по-друге, учасники другого туру занадто лестять собі, коли комусь обіцяють крісло прем’єр-міністра в обмін на підтримку. Бо за чинної Конституції посади президент та прем’єра пов’язані так само, як американська Одеса з однойменним обласним центром в Україні. Тобто – ніяк!

Сергій Леонідович і Арсеній Петрович прекрасно розуміють, що посада голови уряду – креатура парламентської більшості. А тут є кілька проблем. По-перше, у Верховній Раді де-факто відсутня парламентська більшість. По-друге, якщо б вона й була, то ані в Яценюка, ані в Тігіпка там не має своєї фракції. Тому вірогідність того, що більшість у чинному парламенті запропонує когось з них на посаду прем’єра майже нульова. А якщо Янукович чи Тимошенко запевняють їх у зворотному, то вони відверто брешуть.

Тому третє і четверте місце електоральних симпатій в Україні хай готуються до парламентських виборів, розбудовують свої партії для формування потужних фракцій. А там вже й прем’єрське крісло буде не настільки примарним. Не те, що зараз.

20.01.2010.