Арсеній Яценюк якщо не відхрещується від Віктора Ющенка, то принаймні прагне вийти з-під його тіні. Чуток і фактів про його близькість до Секретаріату Президента останнім часом ширилося чимало. З огляду на рейтинг Віктора Ющенка, користі для Яценюка від цього не багато.

Тому чергове число агітаційної газети Арсенія “Україна без газу” серед іншого присвячене розвінчанню міфів про його близькість до канцелярії чинного глави держави. Екс-спікер зосередився на газовій темі і “рішуче засудив” позицію Секретаріату Президента, який схвалює будівництво газопроводу “Набукко”. І дійсно – чого це канцелярія Ющенка радіє через зведення газогону в обхід України? А на останній сторінці ще й карикатурка на Ющенка зі стьобом на його трипільськість.

Але тут – не про це. А про спроби Арсенія хоч і не сміливо, але таки декларувати публічно незгоду з чинним Президентом та його оточенням. Логіка зрозуміла: Янукович – в опозиції до Ющенка, Тимошенко – в опозиції до Ющенка. А де ж Яценюк? А як відомо, стати новим Президентом, не пройшовши шлях опозиції до чинного – вкрай важко.

Така опозиційна поведінка неопозиційних кандидатів напередодні виборів притаманна всім і всюди. Той же кандидат-республіканець у Президенти США Джон Маккейн не ризикував захищати тоді ще главу Білого Дому свого однопартійца Джорджа Буша-молодшого. Провладний Янукович зразка 2004 року перед третім туром президентський виборів взагалі вдався до жорсткої опозиційної риторики щодо Леоніда Кучми. Свого часу і Віктор Ющенко пройшов подібний шлях – ще перед парламентськими виборами 2002-го.

Тому найкраща захисна реакція електорату – довга пам’ять. Її треба свідомо тренувати. На виборчих дільницях дуже знадобиться. Кожен з бажаючих оволодіти нашими симпатіями має боятися нашої довгої пам’яті, нашої здатності згадати все. Тоді країна стане чеснішою і чистішою.

04.08.2009.