Сьогодні розпочинається процес офіційного висування кандидатур на посаду нового глави-розпорядника Міжнародного валютного фонду. Вже близько 70 років ця установа фактично є надією для країн-майже-банкрутів, бо видає кредити для порятунку національних економік. І стільки ж років МВФ є зашморгом на шиї тих же країн, бо вимагає від них повернення коштів з відсотками + диктує країнам-боржникам правила життя. От Україні, наприклад, саме МВФ вже багато років нав’язує постійне збільшення пенсійного віку і таке саме постійне подорожчання комунальних послуг для населення.
Так от, після того, як француз Домінік Стросс-Кан позбувся посади глави МВФ через необережне поводження з покоївкою нью-йоркського готелю, світовий фінансовий істеблішмент підшукує йому більш обачливого, але не менш фахового наступника.
У цьому контексті ризикну нагадати, що Україна є членом Міжнародного валютного фонду. Точніше кажучи, є повноправним пайщиком цього світового общака. Ми регулярно сплачуємо туди грошові внески і, відповідно, маємо якийсь там символічний голос під час ухвалення рішень. Так само Україна на рівних може пропонувати свою кандидатуру до керівних органів, у тому числі – на посаду глави МВФ. Просто так вже повелося, що фонд завжди очолювали західні європейці – шведи, іспанець, нідерландець, німець і найчастіше французи. Але це суто неформальна традиція, яка ні в яких статутах і документах не прописана. Отже шлях до висування кандидатур відкритий кожній країні-члену МВФ. І Україні зокрема.
З 2008-го року, коли розпочалася глобальна світова і локальна українська фінансова криза, офіційний Київ постійно оббиває пороги штаб-квартири МВФ з простягнутою рукою. Ну, і час від часу ми отримуємо кредитні кошти – на “радість” майбутніх поколінь, які змушені будуть ці борги повертати. Так от – чому ж не висунути когось з наших на головне крісло МВФ?! Бодай заради зародження міфу про те, що Україна на щось там у світі впливає. Ну, і між іншим, допомагав би Україні отримувати кредити, не вимагаючи збільшувати пенсійний вік і комунальні платежі.
Пропонуйте кандидатури:)
23.11.2011.
Когда аудитория принимает решение что смотреть, слушать или читать, то пользуется преимущественно двумя ключевыми критериями. Первый – злободневная тема. Второй – интересная персона автора материала или ведущего. Если говорить о теме и содержании, то там действуют общие правила: актуальность, злободневность, социальная значимость и прочие подобные объективные критерии. Но когда мы переходим к уровню персоны автора […]
Вот и случилось: 24 ноября 2016 года миновало, но визовый режим для украинцев Евросоюз не отменил. Все это время обманывали все. Президент Порошенко систематически врал о конкретных датах безвиза, начиная с 1 января 2015-го. Но он хоть из благих побуждений это делал. Наверное, наслушался разных лайф-коучей, и таким образом пытался вербально визуализировать. Главным же лжецом […]
У меня несколько обострен пиетет к людям, находящимся в статусе и должности. Кому честь – честь. Это касается всех сфер. Но особенно – сферы церковной жизни. Священнослужители любых христианских конфессий – это последние люди, на кого я подниму свое перо и клавиатуру. Но, позвольте, продолжу… Сандей Аделаджа, будучи человечком с большим предназначением, стал человеком-большой-проблемой для […]
Быть студенткой/выпускницей Могилянки, пить миндальное молоко, переживать о закрытии озоновой дыры, ходить на “Марш жінок”, сделать пару абортов, завести себе собачку, завести себе вторую собачку. Быть замужем, рожать с мужем детей, любить красоту и дарить её, пить йогурты и кефиры из коровьего молока, купить дочке собачку, создавать уют, молиться за семью. Иногда мир черно-белый. С […]
Когда аудитория принимает решение что смотреть, слушать или читать, то пользуется преимущественно двумя ключевыми критериями. Первый – злободневная тема. Второй – интересная персона автора материала или ведущего. Если говорить о теме и содержании, то там действуют общие правила: актуальность, злободневность, социальная значимость и прочие подобные объективные критерии. Но когда мы переходим к уровню персоны автора […]
Четвертая суббота ноября – в этот день в Украине День памяти жертв голодоморов. Во-первых, речь идет о голодоморе 1932-33 годов. И если о его статусе геноцида украинского народа еще спорят, то о самом этом историческом факте уже никто не спорит. Именно Виктор Ющенко, будучи президентом, стимулировал строительство Мемориала памяти жертв Голодомора и судебное решение о […]