Політика словоблудна за своєю суттю. В ній рідко усе називають своїми іменами. Замість цього займаються дипломатичним словотворенням. Нині в українському політикумі наймодніше словосполучення – “чіткий сигнал”. Особливо коли йдеться про так звану євроінтеграцію.

Це вже традиція: чи не кожний візит наших високопосадовці до Євросоюзу, чи їхній до нас нав’язливо позиціонують як черговий “чіткий сигнал” для України. Мовляв, про нас пам’ятають та ось-ось зроблять членом.

Завершився черговий саміт “Україна-ЄС”. Вже дванадцятий. Угоду про асоціацію знову НЕ підписали. Проте… “Ми вітаємо ті сигнали, що надіслані Україні ЄС. Вони надзвичайно обнадійливі, надзвичайно перспективні…” Це сказав Віктор Ющенко після завершення саміту. А президент Франції Ніколя Саркозі, ніби глузуючи, додав: “Позиція ЄС полягає в тому, що ця угода не закриває жодного шляху, як і не відкриває”.

І так буде ще довго. Дуже довго. А може і завжди. Бо Україну не хочуть бачити в Євросоюзі не з причини нашої політичної чи економічної нестабільності, а тому що ми не підходимо з геополітичних міркувань. Просто високим мужам у Брюсселі зручніше маніпулювати Україною, коли вона перебуває у підвішеному стані і постійно виглядає на “чіткі сигнали”.

10.09.2008.