Україна все гучніше огризається через нечемну поведінку Росії у питаннях газу та його транзиту. Принаймні, Азаров огризається Путіну, що стало зрозумілим після їхньої зустрічі у Москві 7 червня. Ще б пак – ознак сусідської нечемності чимало. Наприклад, Україна є головним транзитером російського газу, проте залишається найдешевшим транзитером цього самого російського газу. (Деякі транзиті країни отримують за пропуск іноземного палива своєю територією вчетверо більше, ніж Україна).

Про ціну російського газу взагалі сказано достатньо. Зараз платимо майже 300 доларів за тисячу кубів (і це з урахуванням стодоларової харківської знижки). Якщо нафта і далі здорожчуватиме, то до кінця року можемо вийти на показник у 400 доларів. А тут ще й Путін погрожує п’ятистами у.о. з нового року. Словом – традиційна гра на нервах, яка триває у стосунках України і Росії, починаючи з січня 2006 року.

Зараз Кремль і “Газпром” знати нічого не хочуть, окрім підписаного контракту з “Нафтогазом” часів Тимошенко. І звісно, ніяких знижок у цей контракт через суто благодійні міркування вносити не погодяться. Хіба що в обмін на щось. Перша знижка – мінус 100 доларів – Україні обійшлася пролонгацією перебування Чорноморського флоту у Криму до 2042 року. Москва вже оголосила умови другої знижки – або входження в долю “Нафтогазу”, або отримання часткового контролю над українською ГТС, або ж входження України до митного союзу с Росією, Білоруссю і Казахстаном.

Конфлікт загострюється тим, що ані Януковича, ані велику частину Партії регіонів не влаштовує жоден з цих варіантів.

Проте щось таки доведеться обирати – або пристати бодай на одну пропозицію Кремля, наприклад, створити газове спільне підприємство (нічого страшного в цьому немає – подібна схема функціонує з Німеччиною). Або ж почати брязкати зброєю радикально – наприклад, в односторонньому порядку з 1 січня підняти вартість транзиту рази в три. Тоді Росія припинить постачати паливо до Європи. Через місяць євроспоживачі почнуть позиватися до “Газпром” у судовому порядку. Свою чергою “Газпром” припинить постачати паливо в Україну і позиватиметься до суду на “Нафтогаз”. Звісно, у цей час половині Європи і Україні доведеться посидіти без газу місяці два-три. Але ж яке очищення ціни, а також думок і сердечних намірів газових ділків відбудеться у цей період:)

До речі, що стосується приватних споживачів, то західну Європу у цей час нехай підстрахують Норвегія і власні газові сховища. Українцям допоможуть трохи протриматися власний газовий видобуток і теж газові сховища. Що ж до великих промислових груп Ахметова-Тарути-Пінчука-Фірташа, то, чесно кажучи, в них є досвід укладання прямих домовленостей з “Газпромом” без допомоги “Нафтогазу”. Тому уряду не до лиця демонструвати фанатизм у покращенні життя власників наших ФПГ. Принаймні у період жорсткого дво-тримісячного панєвропейського газового протистояння, якого, швидше за все, не уникнути.

10.06.2011.