У проміжках між поїданням крашанок/писанок та святкової випічки пропоную подужати тематичні уривки з історичних документів.

“А дня першого в тижні, рано вранці, як ще темно було, прийшла Марія Магдалина до гробу, та й бачить, що камінь від гробу відвалений. Тож біжить вона та й прибуває до Симона Петра, та до другого учня, що Ісус його любив, та й каже до них: Взяли Господа з гробу, і ми не знаємо, де поклали Його! Тоді вийшов Петро й другий учень, і до гробу пішли.

Вони ж бігли обидва укупі, але другий той учень попереду біг, хутчіш від Петра, і перший до гробу прибув. І, нахилившися, бачить лежить плащаниця. Але він не ввійшов. Прибуває і Симон Петро, що слідком за ним біг, і входить до гробу, і плащаницю оглядає, що лежала, і хустка, що була на Його голові, лежить не з плащаницею, але осторонь, згорнена, в іншому місці.

Тоді ж увійшов й інший учень, що перший до гробу прибув, і побачив, і ввірував. Бо ще не розуміли з Писання вони, що Він має воскреснути з мертвих. І учні вернулися знову до себе.

А Марія стояла при гробі назовні та й плакала. Плачучи, нахилилась до гробу. І бачить два Анголи, що в білім сиділи, один у головах, а другий у ніг, де лежало Ісусове тіло. І говорять до неї вони: Чого плачеш ти, жінко? Та відказує їм: Узяли мого Господа, і я не знаю, де Його поклали.

І, сказавши оце, обернулась назад, і бачить Ісуса, що стояв, та вона не пізнала, що то Ісус. Промовляє до неї Ісус: Чого плачеш ти, жінко? Кого ти шукаєш? Вона ж, думаючи, що то садівник, говорить до Нього: Якщо, пане, узяв ти Його, то скажи мені, де поклав ти Його, і Його я візьму! Ісус мовить до неї: Маріє! А вона обернулася та по-єврейському каже Йому: Раббуні! цебто: Учителю мій!” (Євангелія від Івана, 20 розділ, 1-16 вірші).

І ще одна цитата з відомої праці історика першого століття Йосипа Флавія, який між іншим не був помічений у симпатіях до християнства. Ось, що він написав у 90-их роках першого століття нашої ери:

“Близько того часу жив Ісус, людина мудра, якщо його взагалі можна назвати людиною. Він творив дивні діяння і став наставником тих людей, які охоче сприймали істину. Він залучив до себе багатьох іудеїв та еллінів. То був Христос. На вимогу впливових осіб Пілат присудив Його до хреста. Але ті, хто раніше любили Його, не припиняли любити і тепер. На третій день Він знову з’явився їм живий, як сповістили про Нього та про багато Його чудес богонатхненні пророки. Донині існують так звані християни, які йменують себе таким чином за Його іменем” (Йосип Флавій, “Іудейські древності” Книга 18, розділ 3:3).

Христос воскрес! Таки воскрес!

19.04.2009.