Х Світовий Конгрес Українців – це коли форма вбиває бажання занурюватися у зміст!

Вдумайтесь у назву… Вона ніби натякає, що це – величезна і модернова з технічних і естетичних міркувань подія!
Проте що ми бачимо? Стилістика засідань «общєства «Знаніє», а сценічна і програмна естетика нагадує нікому нецікаву науково-практичну конференцію в невеличкому райцентрі.

Кажете, Х Світовий Конгрес Українців? Так от – форма має відповідати назві! В іншому разі назва починає дратувати!

Так підходити до організації заходів з такою символічною назвою – це вбити ідею, поховати її і накрити чорним, але гарно вишитим рушником. І на цій могилі тужливо читати Contra spem spero. До слова, це кому і в якому страшному сні прийшло одкровення ювілейний (!) Світовий (!) Конгрес (!) Українців (!) назвати Contra spem spero? Що, геть вже без надії?

Подібні естетичні витівки остаточно закріплюють стереотипне уявлення про українське як про дещо виключно шароварне.

«Українська канадійська діяспора» – вже давно анекдотичний образ (привіт, Майкле!) Але ж нафіга цей образ витягати з анекдотів і реалізовувати в реальному житті на території Великої України. Десь там за океаном – будь ласка! А у нас тут – навіть задрипана партія свій з’їзд проведе естетичніше, технологічніше і модерновіше.

Одна справа провести сімейні читання Шевченкових і Лесиних віршів у тихій торонтівській хаті 9 березня. А інша справа братися до організації заходу, назву якого не полінуюся нагадати знову – Світовий (!) Конгрес (!) Українців (!)