Янукович відмовив Тимошенко у дебатах. При чому не лише перед першим туром голосування, але й перед фіналом у лютому. Мовляв, він “готовий змагатися з Тимошенко добрими ділами, а не красивими пустопорожніми обіцянками”.

Нагадаю, що на попередніх президентських виборах на дебати з Ющенком Янукович таки погодився. І попри всі сподівання його опонентів провів їх без особливих лаж. Тоді навпаки народ (особливо столичний бомонд) був вкрай незадоволений Ющенком, що той не порвав Федоровича, “как тузик грелку”.

Але цього разу Лідер чомусь сховався за широкою спиною Герман і її вустами передав Тимошенко, яка прагне дебатів, чемне ad’ju. Годі й казати: Тимошенко більш ефектний і ефективний оратор, ніж Янукович. Проте і останній значно вдосконалив свої ораторські навички за останні 5 років. То ж навіщо так комплексувати, до того ж – зневажати законне право виборців ще раз почути своїх фаворитів перед вирішальним голосуванням.

В українській політиці є традиція: напередодні кожних виборів змінювати закон про ці ж вибори. У разі гострої потреби парламент ладен зібратися на позачергове засідання ледь не у новорічну ніч. Так от до виборчого законодавства треба терміново додати норму про проведення обов’язкових теледебатів у прямому ефірі. Це для кандидатів на пост Президента.

Такі дебати напередодні першого туру зовсім не обов’язкові, хіба що за бажанням. А от перед другим туром два фаворити по-любому мають зійтися на телевізійному ринзі. І пора це зафіксувати у законі.

Президент – публічний політик. То ж охочий ним стати хай відстоює це звання у відповідний спосіб. Найприродніший – прямоефірні теледебати з опонентом. Хочу бачити “дурь каждого”! Вкотре! Проте…

11.01.2010.