Сьогодні повернувся до України – їхав поїздом N053/054 («Санкт-Петербург – Київ»). У вагоні перебувало четверо «представників кавказьких національностей». Усі вони живуть і працюють у Петербурзі. Наголошую: живуть там легально і працюють там легально – усі відповідні документи на руках. Але попри все раз на три місяці їм необхідно перетинати кордон.

На контрольно-пропускному пункті Терюха (поблизу Гомелю у Білорусі) їм без проблем поставили печатки у паспортах про виїзд з території союзної держави Росія-Білорусь. А от на КПП у Горностаївці (Чернігівська область) українські прикордонники просто так печатки у паспортах «нє рускіх» ставити відмовляються. Особливо, коли розуміють, що це формальний перетин кордону для того, щоб ввечері цим самим потягом повернутися до Росії.

Увесь цей спектакль виглядає так. Прикордонники-паспортисти крокують вагоном, перевіряюсь документи, ставлять у паспортах печатки. Коли ж бачать особу, дуже схожу на середньо-азійського заробітчанина з Росії, його запитують, чи сьогодні він повертаєшся назад. Почувши ствердну відповідь, запрошують пройти до купе провідника.

У купе провідника починаються «базар і торгі». У міграційний талон печатку ставлять безкоштовно, а от у паспорт – лише за гроші. Сума – як вторгуєш. В одного мого сусіда-киргиза – працює поваром у Пітері – виклянчили 2000 рублів (десь 520 гривень). Інший мій попутчик – азербайджанець, який працює на будівництві нового терміналу в аеропорту Пулково – сторгувався до 1000 рублів (260 гривень).

Не хочеш платити гроші, не сумнівайся – знайдуть причину, щоб печатку не поставити і депортувати назад. Скажуть, мовляв, прямуй на Батьківщину, там печатку поставлять безкоштовно (десь, в Азербайджані чи Киргизії).

Звісно, будь-яка країна хоче трохи обібрати приїжджих. Бажання цілком зрозуміле. У Західній Європі цей процес називають «процедурою отримання візи», а у нас – напівлегалізоване «жебрацтво руками прикордонників».

Так от просто хочу дати пораду Держаній прикордонній службі та іншим, хто задіяний у цьому шляхетному процесі: якщо ви вже і баригуєте у вагонах та в автобусах, то робіть це якось красивіше. Придумайте процедуру, підставу, видавайте квитанцію, а гроші – в казну. Бо в іншому разі і надалі після кожного обходу вагону на північних кордонах нашої Батьківщини з кожного купе лунатимуть вигуки про «хітрожопих украінцев».

19.03.2012.

«И будут расти между травою, как ивы при потоках вод» (Исаия 44:4).
© Руслан Кухарчук – персональная страница. Правила использования