Азаров, канєшна, персонаж колоритний. Геолог, творець авторської концепції українсько-російського суржику, автор історичного звернення до нардепів “да пошлі ви” тощо. Крім того переймається, щоб народ мав дешеву капусту (я саме про овоч, а не про американську валюту). Можливо, і сам є поціновувачем цього продукту. Багаторічний головний податківець. Двічі обіймав посаду першого віце-прем’єра. А у дні помаранчевої революції навіть кілька днів виконував обов’язки голови уряду.

А от тепер став повноцінним головою уряду. Нєнуашо? А хіба були інші варіанти? (Тимошенко не розглядаємо, бо за чинних політичних розкладів це був варіант неможливий апріорі). Чи може Яценюк хотів? Або ж Тігіпко? Чи Ющенко? Хто там ще? Та ніхто з них насправді не хотів всістися у це крісло! Бо ж дурних немає! А всі потуги нібито охочих – то лише гра на публіку.

Очолити національний уряд України у березні 2010-го, коли немає бюджету на поточний рік, МВФ сторониться, промислове виробництво у колапсі – не така вже й ласа перспектива.

У Азарова переваг і недоліків повно. Але головна його перевага – він не має президентських амбіцій, він не очолює жодну політичну силу. Тобто йому відверто наплювати на те, що народ про нього думає і каже. А це чи не головне для очільника виконавчої гілки влади під час економічної кризи. Коли треба ухвалювати рішення, що не додають популярності.

А десь за півроку вже можна буде робити конкретні висновки щодо ККД уряду Азарова. А поки що всім залишається вмоститися якомога зручніше і спостерігати.

11.03.2010.