Показово, що майже всі пам’ятають, де були і що робили у ту мить, коли дізналися про трагедію у Нью-Йорку 2001-го року. Наприклад, я 19-тирічним сидів тоді ввечері на бордюрі в центрі Скадовська і чекав на когось. Тоді повз проходила знайома і запитала: «Дивився телевізор, бачив, що відбулося у Нью-Йорку?» Розповіла… Я не повірив, доки не побачив.

За десять років особисто опинився у Нью-Йорку. Будь-хто з перехожих швидко і відразу підкаже, як пройти до майданчику, де стояли башти Світового торгового центру. Тоді (березень, 2011) там ще тривало будівництво меморіалу. Тепер він відкритий і вже встиг прийняти кілька мільйонів відвідувачів.

На сусідній будівлі – вже тоді була меморіальна дошка на честь вогнеборців, які загинули під час гасіння пожежі і порятунку потерпілих. Цю дошку ретельно тер до блиску блаженний місцевий мешканець – зі сльозами на очах – і постійно щось промовляв.

Відразу було очевидно, що сучасна історія буде ділитися на два періоди – до 9/11 і після. Але сьогодні не хочеться говорити про теорії, причини, геополітику, а тим більше про політику. Навіть Обама і Ромні відмовилися використовувати цей день для власних агітаційних промов. Передусім, це особиста трагедія для сімей і близьких тих майже трьох тисяч людей, які безневинно стали жертвами цієї терористичної атаки.

11.09.2012.
«И будут расти между травою, как ивы при потоках вод» (Исаия 44:4).
© Руслан Кухарчук – персональная страница. Правила использования