Шість років без Криму…

Тимчасова окупація і анексія Криму і те, як ми всі тоді поводилися – ганебна сторінка нашої історії. Найганебніша. Коли діти, а може навіть й онуки запитуватимуть, як у нас забирали півострів, – доведеться щоразу ніяковіти…

Очевидно, що Росія не планувала анексувати Крим (принаймні у 2014 році) і діяла за принципом “а раптом вийде”, скориставшись революційним хаосом в Україні.

Очевидно, що ми всі були паралізовані страхом, тому просто за цим скуто спостерігали.

Щоб спробувати компенсувати власне почуття приниження, ми вигадали дві версії, чому все так сталося. І чомусь щиро у них віримо…

Версія №1: Нам тоді у лютому зателефонував Путін і попередив: у разі мінімального спротиву у Криму російські літаки полетять над Києвом.

Версія №2: Нам тоді у лютому зателефонував Обама і вимагав: не провокуйте військового протистояння у Криму, бо США та інші країни Заходу нам не допомагатимуть.

Але головна причина – лідерство. Точніше його відсутність у військо-політичного керівництва нашої держави. І, звісно, забракло мужності – в українського народу, у мене, у вас…