В принципі я вірю, що людина до кожних наступних виборів може щиро змінювати свої політичні погляди. Точніше – не політичні погляди, а симпатії щодо того чи іншого політика. Більшість виборців проходять цей шлях постійно. Але коли йдеться про першого Президента України Леоніда Кравчука і його публічне позиціонування – то в цьому є щось таке, що викликає щонайменше неоднозначний післясмак.
На попередніх президентських виборах Леонід Макарович висів на білбордах по всій країні на підтримку кандидата “ТОМУ ЩО”. На численних прес-конференціях вихваляв Януковича як найбільш ефективного державного менеджера за часи незалежності. У 2006-му очолив список антипомаранчевого блоку “НЕ ТАК!” А на поточних виборах – публічно на майданах виступає на підтримку Тимошенко, яка у 2004-му називала Януковича бандитом. Більше того – Юля хоче зробити його своєю довіреною особою під час нинішньої виборчої кампанії.
Без сумніву, особиста позиція Кравчука могла змінитися за 5 років. Але чи варто першому Президенту, певному символу державності (хоч для когось – умовному) так кардинально змінювати своє публічне позиціонування?! У цьому контексті Кучма поводиться значно охайніше.
25.10.2009.