Агітація і виборча кампанія завершилися. Вмоститися у крісло Президента було 18 охочих. Для цього вони завішували собою всі білборди, заліплювали стіни та дерева, заповнювали ефір ТБ і радіо, блимали на інтернет-банерах. Вони були всюди, благаючи нас про наші голоси.

Ну гаразд, ми зійшли, послухали їх, повіддавали свої голоси. В результаті кожен з 18 отримав свій відсоток. Хоча б мінімальний, але отримав, тобто без голосів не залишився ніхто. А от хто з них подякував за це?!

Дякувати за голоси має стати нормальною традицією для адекватних політиків. Це питання політичної культури. І не лише тишком-нишком на своєму сайтєку, а так само старанно та голосно – з білбордів, ефіру, газетних шпальт, сплачуючи за це свої кошти.

В цьому плані більш-менш чемно повів себе «Громадський актив Києва» Пабата. Після місцевих виборів 2006-го вони таки розвішали білборди з подякою. Після останніх президентських виборів у Києві я бачив широкоформатне «спасибі» на бордах лише від Яценюка. Заздалегідь вибачаюсь перед тими, кого, можливо, не помітив.

Не виключаю, що в інших містах і селах теж дякували. Але чи було таке?! Давайте разом складемо список тих, хто таки подякував своїм виборцям за голоси і за підтримку. І не лише усно чи на якомусь сайті, а якось гучніше, хто хоч якось витратився на це.

09.03.2010.

«И будут расти между травою, как ивы при потоках вод» (Исаия 44:4).
© Руслан Кухарчук – персональная страница. Правила использования