Главная СтатьиЯк каже вчителька хуліганам-ледарям…

Як каже вчителька хуліганам-ледарям…

11.07.2013

В незалежній Україні працює вже сьоме скликання парламенту. Днями завершилася чергова сесія. Далі депутати йдуть на канікули – відпочиватимуть. Якщо все триватиме за розкладом, повернуться до сесійної зали вже 3 вересня – засмаглі і щасливі.

Але, як каже без п’яти хвилин класик сучасної української політичної сатири Майкл Щур, є одне «але».

Верховна Рада Україні є унікальною інституцією, якій в цій країні геть ніхто не довіряє.

Поясню ще раз – іншими словами!

Державному органу, який ухвалює закони, за якими всі ми маємо жити, ніхто в цій країні не довіряє. Ото нонсенс!

Орган, який має окрім законодавчої функції, виконувати підсвідому функцію національного арбітра над президентом, урядом, судами, міліцією, прокуратурою – повний лузер з точки зору суспільної довіри.

Найвищому законодавчому органу країни абсолютно довіряє лише 1,6% громадян. Тобто навіть менше, ніж міліції і судам (хто б сказав). А повністю не довіряють майже половина країни – 45%. Принаймні так стверджують у Демініціативах Кучеріва і в Центрі Разумкова.

Рівень довіри – похідна від репутації. Тобто репутація в українського парламенту в принципі відсутня. Не зберіг з молоду!

От саме з такими важкими думками депутати мають йти у відпустку. І хочеться повторити за вчителькою, яка виганяє з класу хуліганів-ледарів: «Подумайте над своєю поведінкою».

Звісно, певною мірою несуть відповідальність за таку суспільну зневагу до парламенту телевізійні журналісти (і я – серед них). Ми любимо знімати бійки, колупання у депутатському носі, вбрання, і разом з тим не любимо читати і переповідати глядачам тексти законів і законопроектів. А навіть коли і любимо, то телевізійний формат і редактор все рівно це не люблять. Відтак і відбувається профанація телевізійної політичної журналістики як жанру, вона помирає як непотрібна.

Але перекладати весь свій головний біль на тележурналістів – дещо інфантильно. Бо ж головно відповідальність за рівень довіри до Ради несуть народній депутати. Саме вони створюють атмосферу у залі під куполом. І не безпідставно у суспільній свідомості і підсвідомості парламентарі – це везунчики долі, які просто сидять у кріслах, тиснуть на кнопки, отримують за це гроші (на картку та у конверті), читають вранішню пресу, а коли їм вже геть нудно – б’ють одне одному пики, симулюючи політичну діяльність. Ну і звісно – пилять держбюджет між собою.

От саме з такими важкими думками депутати мають йти у відпустку. І хочеться повторити за вчителькою, яка виганяє з класу хуліганів-ледарів: «Повернетеся, коли усвідомите свою провину і проведете роботу над помилками!»

17.12.2016

Медиаперсонализация

Когда аудитория принимает решение что смотреть, слушать или читать, то пользуется преимущественно двумя ключевыми критериями. Первый – злободневная тема. Второй – интересная персона автора материала или ведущего. Если говорить о теме и содержании, то там действуют общие правила: актуальность, злободневность, социальная значимость и прочие подобные объективные критерии. Но когда мы переходим к уровню персоны автора […]

25.11.2016

Лживый ЕС

Вот и случилось: 24 ноября 2016 года миновало, но визовый режим для украинцев Евросоюз не отменил. Все это время обманывали все. Президент Порошенко систематически врал о конкретных датах безвиза, начиная с 1 января 2015-го. Но он хоть из благих побуждений это делал. Наверное, наслушался разных лайф-коучей, и таким образом пытался вербально визуализировать. Главным же лжецом […]

25.03.2016

Сандей Сунканми Аделаджа

У меня несколько обострен пиетет к людям, находящимся в статусе и должности. Кому честь – честь. Это касается всех сфер. Но особенно – сферы церковной жизни. Священнослужители любых христианских конфессий – это последние люди, на кого я подниму свое перо и клавиатуру. Но, позвольте, продолжу… Сандей Аделаджа, будучи человечком с большим предназначением, стал человеком-большой-проблемой для […]

Блог

День матери

Быть студенткой/выпускницей Могилянки, пить миндальное молоко, переживать о закрытии озоновой дыры, ходить на «Марш жінок», сделать пару абортов, завести себе собачку, завести себе вторую собачку. Быть замужем, рожать с мужем детей, любить красоту и дарить её, пить йогурты и кефиры из коровьего молока, купить дочке собачку, создавать уют, молиться за семью. Иногда мир черно-белый. С […]

Статьи

Медиаперсонализация

Когда аудитория принимает решение что смотреть, слушать или читать, то пользуется преимущественно двумя ключевыми критериями. Первый – злободневная тема. Второй – интересная персона автора материала или ведущего. Если говорить о теме и содержании, то там действуют общие правила: актуальность, злободневность, социальная значимость и прочие подобные объективные критерии. Но когда мы переходим к уровню персоны автора […]

Поездки

Национальный музей «Мемориал памяти жертв голодоморов в Украине»

Четвертая суббота ноября — в этот день в Украине День памяти жертв голодоморов. Во-первых, речь идет о голодоморе 1932-33 годов. И если о его статусе геноцида украинского народа еще спорят, то о самом этом историческом факте уже никто не спорит. Именно Виктор Ющенко, будучи президентом, стимулировал строительство Мемориала памяти жертв Голодомора и судебное решение о […]

сюжеты