Про чистосердечні зізнання політичних журналістів

Спостереження: для політичних журналістів чомусь стало нормальним під час нинішньої виборчої кампанії публічно повідомляти про свої політичні симпатії. Причому називаючи безпосередньо імена політиків і назви партій. Фейсбук буквально заполонили ці чистосердечні зізнання. Якось геть неохайно!

Одна справа публічно заявляти про власну політичну орієнтацію. Наприклад, “я – лівак (народник, есдек, правий тощо) “. А зовсім інше – чітко називати партії і політиків, за яких політичний журналіст збирається чи хотів би голосувати. Це вже крок за межу.

Хтось може закинути мені у відповідь, мовляв, Кухарчук попри свій журналістський фах публічно декларує певні цінності і популяризує їх. Так! І маю право, бо йдеться саме про цінності, а не про імена і назви.

Варто зберегти охайність журналістського обличчя – і на цих виборах зокрема! Бо в іншому випадку після виборів буде ще важче інформаційно впливати на політиків, не наражаючись при цьому на закиди у політичній ангажованості.

Закони і Конституція дарують всім нам чудовий презент – таємницю голосування. Чому б ним не скористатися?

Друге. Я беру участь у вуличних акціях лише у двох випадках: 1) коли ці акції організовую я безпосередньо; 2) коли ці акції присвячені захисту свободи слова і прав журналістів. Тому долучаюся до кампанії на захист телеканалу ТВі і взагалі свободи слова. Захід відбудеться завтра опівдні на Михайлівській площі у Києві. Долучайтеся!

07.09.2012.