Гривню добивають банкіри і експортери

Фактори, які визначають процеси у фінансовій сфері, здебільшого геть не матеріальні і не виробничі. Ці фактори – абстрактні. Наприклад, політична нестабільність, очікування населення, інформаційні повідомлення, необдумані слова якогось банкіра (або ж навмисно “необдумані”).

І хто-хто, а от банкіри і експортери чудово про це знають і цим користуються. Саме вони створюють регулярні проблеми навколо курсу гривні. Саме банки і експортери відверто псують настрій більшості українців, які мають доходи у гривнях.

Банкіри

Зо тижні два тому я зайшов до великого банківського відділення на Хрещатику обміняти кілька сотень доларів. Після мене до каси підійшов чолов’яга з проханням продати йому мою ж валюту. Касир відмовилася. Ошелешений я повертаюся і запитую панянку: “А чому це?” У відповідь: “Банк накопичує долари для своїх виплат”. І так у кількох банках. Що це, як не реальне штучне створення паніки?!

Банкіри ходять на свої сходки до Нацбанку. Після чаю і кави в Арбузова, звісно, ще ведуть сепаратні переговори у своїх колах голів комерційних банків. І постійно про щось там домовляються, і більшість домовленостей нам ніколи відомою не буде. Банкіри – це специфічна тусівка в усьому світі, яка для публіки виглядає респектабельно, але по факту є любителями сумнівних фінансових ігрищ різного масштабу. І після чергового їхнього чаювання у вузькому колі, ми вранці ніде не можемо купити валюту.

Звісно, Арбузов показово просить фінустанови не створювати паніку, мовляв, НБУ курс гривні не змінює. Але всі комерційні банкіри розуміють, що їм дають зелене світло на стимулювання панічних настроїв. Мотив банків зрозумілий, фінансові ігрища – це їхній хліб і хобі. Але от чому НБУ так мляво поводиться? Насправді, Арбузов справляє враження людини з достатньо міцною волею. Як треба, то зміг змусити всю країну міняти валюту за паспортами. А змусити банки не ховати валюту у шухляду слабо?

Валютне регулювання і нагляд за діяльністю банків – одні з головних завдань НБУ. Принаймні, так написано у законі. Ну то, може, варто якось виконувати свої статутні завдання?!

Експортери

Експортери – це ще одна каста недоторканих. Звісна річ, що експорт – свята річ для розвитку національної економіки і промисловості. Але під час чергових ігрищ з курсом національної валюти на його зниження чомусь регулярно закрадаються сумніви щодо об’єктивності процесу. Тим більше, що в Україні всі найбільші експортери – близькі друзі влади і спонсори провладних політичних кіл.

Експортери мають стабільні валютні контракти, які укладаються заздалегідь, і часто – не на один рік. Отже вони мають фіксовані обсяги валютних надходжень. Проте намагання підвищувати рентабельність і збільшувати прибуток регулярно штовхає їх на пошуки нових пригод.

Піднімати доларову вартість своєї продукції на зовнішніх ринках – безперспективних шлях, дурних покупців немає. Тоді в експортерів залишається ще один варіант – наганяти рентабельність за рахунок підвищення курсу долару (автоматично зниження вартості гривні) на внутрішньому ринку. Бо ж зарплату та чимало інших платежів вони роблять саме у національній валюті.

І якщо з банками повинен розібратися НБУ і Арбузов. То привести до тями експортерів – святий обов’язок КМУ і Азарова. (Сорі за наївність!) Було б непогано законодавчо змусити всіх найбільших експортерів (передусім металургів) прив’язувати зарплати на своїх підприємствах до курсу долару. Тоді в них поменшає бажання через свої важелі впливу на Уряд і Нацбанк стимулювати девальвацію гривні.

14.11.2012.