Обласні ради допомагають руйнувати спокій в Україні. І без того зруйнований. У цьому вони жваво і з ентузіазмом переймають досвід Верховної Ради. У тому сенсі, що для деяких з них політична активність є актуальнішою за економічну та господарську. Будь-який актуальний закон у парламенті відходить «на завтра», коли конче треба використати трибуну для якоїсь нудної промови від фракції, чи то політичної перепалки, або ж для просування якоїсь сумнівної заяви «від імені парламенту».

От і обласні ради взяли собі за звичку вставляти свої «5 коп.» у київські чвари. То Миколаївська облрада (та ще з десяток інших) проголосить російську мову регіональною. То Івано-Франківська висловить обурення через «антиконституційні закони, що обмежують повноваження Президента України». То Донецькі обласні депутати гуртом «підтримаютьпозицію Росії щодо до конфлікту в Південній Осетії та засудять агресію грузинської сторони».

Усе це аж ніяк не місцеве самоврядування, а політичне підлабузництво. Дуже вони себе свавільно поводять часом. А раптом у якийсь момент облрада Ужгорода оголосить регіональною мовою угорську, а у Луганську місцеві обласні депутати проголосять початок обігу російських рублів на рівні з гривнею. Нонсенс? Але ж вже є подібні недолугі прецеденти.

Основні сфери впливу органів місцевого самоврядування – комунальна власність, земля, місцеві податки, місцеві референдуми, створення та ліквідація комунальних підприємств. З усім цим прекрасно пораються сільські, селищні та міські ради. Про це каже і Конституція (ст. 140-146). Тому доцільність існування облрад як інституту є дискутабельна. Більше того, є підстави вважати, що вони несуть потенційну загрозу територіальній цілісності держави. А це трохи «напрягає». Нагадує життя на пороховій діжці.

29.09.2008.

«И будут расти между травою, как ивы при потоках вод» (Исаия 44:4).
© Руслан Кухарчук – персональная страница. Правила использования